01.03.2013 18:05

Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро- Атлантичного співробітництва.

 

- На Вашу думку, які головні підсумки для нашої країни саміту Україна-ЄС в контексті попередніх очікувань і конкретних результатів?

- Олександр Сушко: Насамперед слід зазначити, що основна логіка відносин на найближчу перспективу була відома і раніше:  що треба зробити Україні для того, щоб було укладено угоду про асоціацію, був прогрес у питанні безвізового режиму, енергетика, надання макрофінансової допомоги, - себто порядок денний формувався заздалегідь. Підсумком саміту є те, що зараз є більш чітке бачення алгоритму з часовими рамками: біль-менш відомо, як відбуватиметься оцінка готовності до укладання угоди про асоціацію. А саме: в спільній заяві зазначено, що до травня місяця Україна має продемонструвати прогрес у тих питаннях, які викладені в висновках Ради ЄС від 10 грудня 2012 р., і після цього буде здійснена оцінка з початку Європейською Комісією, яка надасть пізніше свої висновки Раді ЄС, яка і буде приймати рішення щодо готовності України до укладання угоди. Це означає, що у української сторони є дуже обмежений час – тобто не до листопада треба щось зробити, але до травня. І тоді є шанс вийти на цей алгоритм з підписанням угоди про асоціацію в листопаді. Себто не може бути вже таких ілюзій, що десь перед самітом у листопаді ми щось зробимо демонстраційне, що вплине на підписання угоди. Ні, на той момент буде вже пізно, і тоді вже йтиме про інші часові рамки. І це зафіксовано в документах, і що дуже важливо – в спільних документах. Отже, це означає, що обидві сторони чітко проговорили можливий алгоритм дій на цей рік. Все інше – більш-менш очікуване. Зараз багато говорять про розмороження макрофінансової допомоги, але тут важливо розуміти, що ця допомога прив’язана до домовленостей України з МВФ. Себто ці гроші можуть бути надані, але  не в будь-який момент, а лише після того, як Україна досягне порозуміння з МВФ щодо параметрів кредитування з боку цієї організації. Тоді будуть додаткові гроші з боку ЄС.

- Чи можливо говорити про потепління у стосунках поміж Україною та ЄС за підсумками цього саміту? І чи змінилася позиція ЄС щодо вибіркового правосуддя в Україні, яка були головним каменем спотикання у стосунках протягом минулого року.

- Олександр Сушко: Я би не говорив про потепління, я б сказав прояснення з цього питання. На підсумковій прес-конференції,  обидва лідера ЄС – і Барозу, і  Ромпей навіть у своїх вступних словах чітко підкреслили, що проблема вибіркового правосуддя залишається серед першочергових, які впливають фундаментально на сприйняття України в Європейському Союзі. І це безумовно свідчить про те, що без якихось змін у цьому питанні країни-члени  ЄС не дадуть добро на підписання угоди про асоціацію. Себто це питання було прояснене. Тобто якщо хтось вважає, що можна нічого не зробити в цьому питанні і підписати угоду про асоціацію, то це неправильне бачення – цього не відбудеться. Інше питання, і тут можливо спекулювати, чи є імперативна вимога щодо звільнення…

-         А чи є вона такою, на Вашу думку?

-  В принципі імперативної вимоги, категоричної, не пролунало прямим текстом, однак той стандарт судочинства, що був застосований до цих двох осіб (маються на увазі Юлія Тимошенко і Юрій Луценко – ред.), в Європі не вважається судочинством. І це чітко вказано. Тобто питання в тому, що європейська сторона очікує якихось кроків в цьому напрямку. Це могли би бути  кроки щодо звільнення Луценко, для чого очевидно є всі підстави: на сьогоднішній день ця справа є занадто бездоказовою.  І всі розуміють, що існує сценарій звільнення Луценка. Чи піде на це українська влада – це питання. Чи вважатиме ЄС цього достатнім, якщо це відбудеться – це теж питання. На нього немає однозначної відповіді. Однак без цих кроків точно нічого не буде. Що стосується Тимошенко, то там питання складніше, тому що в Європі всі розуміють, що у неї не має шансів вийти на свободу в найближчі місяці. В цьому випадку, я думаю, що достатньо було б продемонструвати більшу справедливість у судовому розгляді її справ. Наприклад, чому є чітке твердження щодо несправедливості судових процесів: не тому, що вона була прем’єр-міністром, не тому, що вона була лідером опозиції, а тому що під час судового процесу над нею не були дотримані навіть елементарні процесуальні норми, і всі це бачили. І суд з самого початку солідаризувався  з прокуратурою, що є неприйнятним для будь-яких стандартів судочинства. Тому, якщо, наприклад, той суд, що зараз розгортається по справі Щєрбаня  піде за іншим сценарієм, - тобто будуть дотримані дійсно рівні права захисту і обвинувачення, якщо суд не буде з самого початку демонструвати свою прихильність до сторони звинувачення, якщо не будуть відхилятися усі клопотання сторони захисту і т.д., тоді це може бути сприйнято європейською стороною як певний прогрес у цьому питанні і як мінімум забезпеченням прав сторін у судовому розгляді. Чи буде цього достатньо, я не можу відповісти однозначно. Але якщо навіть цього не відбудеться, то ми просто не можемо говорити про прогрес у цьому питанні.

-   Чи  спроможна Україна задовольнити ці вимоги за той час, що у неї залишився?

-   В принципі тут не має нічого не виконуваного. Якщо говорити про це абстрактно. Якщо ж говорити конкретно саме про нинішню політичну систему, про поведінку влади, то у мене особисто є мало сподівань на те, що щось суттєве буде змінено через те, що це означає зміну природи нинішньої влади. І очікувати, що влада змінить саму себе заради укладання угоди про асоціацію, в мене є мало підстав.

-   Дякую за інтерв’ю.

Бесідував Максим Ялі. Спеціально для Центру стратегічних досліджень та аналізу.